Проект реставрації: Дубик Юрій Ярославович
Генпроектувальник: AVR Development
Комплекс промислової забудови на вулиці Б. Хмельницького, 116, розташований у буферній зоні ЮНЕСКО у Львові, — це приклад делікатної ревіталізації історичного середовища. Історія цього місця розпочалася ще наприкінці XVIII століття з будівництва палацу Целецьких, який згодом перетворився на осередок фабрики Бачевських — знаного виробника алкогольної продукції.
Проєкт мав на меті зберегти пам’ятку, водночас надавши їй нове функціональне значення у структурі міста. Робота з простором велась із великою повагою до історії, але з орієнтацією на сучасні потреби: створення гнучких, комфортних умов для нових користувачів, адаптація до міського контексту та відкриття архітектурної спадщини для громадськості.
“Відновлення промислової пам’яті міста — це не лише про архітектуру, а про повернення ідентичності простору та його цінності для громади.”
Історичний палац Целецьких, споруджений на початку ХІХ століття архітектором Фридериком Бауманом, вирізнявся класичним фасадом, анфіладною системою парадних приміщень, балконом на різьблених кронштейнах та брамою з кам’яними левами. Інтер’єри декорували знані скульптори Антон Шімзер і Герман Вітвер.
У 1850-х роках маєток перейшов у власність родини Бачевських. У 1908 році, під час масштабної реконструкції за проєктом Владислава Садловського, палац набув виробничого призначення — із добудовами корпусів і збереженням основної архітектурної структури. Після Другої світової війни комплекс перетворили на завод штучних алмазів. Незважаючи на численні перебудови, палац залишався фокусною архітектурною домінантою району.
Головним викликом проєкту стало звільнення історичного фасаду від нашарувань, що утворилися під час експлуатації впродовж ХХ століття. Команда поставила перед собою мету не просто відреставрувати палац, а повернути його образ у міську тканину як відкритий культурний простір.
Реставраційні роботи включали відновлення:
- дерев’яних віконних конструкцій,
- балконних огороджень,
- барельєфів та скульптур,
- геометрії даху,
- в’їзної брами з кам’яними левами.
Це дало змогу повернути естетичну цілісність фасаду та забезпечити візуальний зв’язок між історичним ядром і новими функціональними шарами об’єкта.
Інженерна частина проєкту передбачала оновлення несучих конструкцій будівлі, гідроізоляцію фундаменту, реконструкцію покрівлі, що втратила історичну форму, а також встановлення сучасних інженерних систем для забезпечення комфортної експлуатації.
Особливу увагу приділено:
- енергоефективності (теплоізоляція, нові системи вентиляції);
- пожежній безпеці (оновлені системи сигналізації та евакуаційні шляхи);
- системам автоматичного контролю мікроклімату та освітлення.
Ці рішення дозволили адаптувати будівлю до сучасних норм, не втрачаючи її історичної сутності.
Команда, яка брала учать у проєкті:
- Євгенія Петрич
- Андрій Базів
- Катерина Кабаненко
- Олександр Петренко
- Віталій Гуменюк
- Маргарита Борисова